среда, 23 марта 2011 г.
Научно- методическая проблема
"Використання методів проектів на уроках української мови та літератури"
Педагогическое есе
Педагогічне есе
Вічна праця вчителя
Якби не було вчителя,
То не було, напевне,
Ні поета, ні мислителя,
Ні Шекспіра, ні Коперника.
І понині, напевне,
Якби не було вчителя,
Невідкритими б залишилися
Береги Америки
Сьогодні на порозі ХХІ століття. І в цей час вже інакше сприймається школа, вчи-тель. Чому ж ніхто не звертає увагу на клопітку роботу вчителя, не цінує її? Як пове-рнути престиж вчительської праці?
Я – Учитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір ча-су – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, – і так уже п’ятий рік... Це час, наповнений щоденною кропіткою працею, бо ти торкаєшся найціннішого – людських душ. Вчитель допомагає навчатися тому, хто прийшов до храму Науки. Своєю компетентністю і обізнаністю ти запалюєш вогники інтересу і бажання пізна-ти щось нове.
Школа – найдивніша країна, де кожен день не схожий не попередній, де кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, сваритися і ви-трачати час на порожнє, де кожен учень – це будівельник майбутнього, а значить всі жителі цієї країни відповідають за майбутнє. Де весь час треба квапитися, де весь час треба квапитися стати цікавим для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати тим, хто оточує тебе, свою енергію, знання, уміння, квапитися діз-наватися про нове, квапитися не запізнитися. Тому в цій країні уживаються лише найстійкіші, найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найдобрі-ші, найцікавіші і найдивніші люди. І називають їх вчителями.
Але, щоб запалити, потрібно горіти самому: запалюючись, захоплювати, запалюва-ти і водночас самому сяяти. Існує проста істина: щоб бути справжнім учителем, по-трібно любити те, чого навчаєш, і тих, кого навчаєш. Їх треба знати. Вздовж і впопе-рек. Поважати і довіряти. Берегти «собори дитячих душ».
Вчитель допомагає своїм вихованцям, направляє на шлях, підтримує у хвилини тривоги і розпачу, випускає у великий світ.
Кожен вчитель шукає сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати у них до-вір’я і викликати інтерес до самого простого процесу оволодіння знаннями і вихо-вання у собі найкращих людських рис.
Ось вже шостий рік я працюю в школі з дітьми. Це були роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, упевне-но ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібне багато що зро-бити. Потрібне багато що знати в педагогіці, треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники, керівництво, здатне впливати на сві-домість учнів. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся весь час і розумію, що вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива. Але професія вчителя вічна, її ніхто не зможе замінити. Адже саме вчитель сіє те перше зернятко знань в дитини, яка в майбутньому стане Людиною. Він буде завжди пам’ятати того, хто посіяв зер-нятка знань в його людській душі і свідомості.
5
Вслід за Лесею Українкою хочеться побажати: «Хай же привітним і теплим про-мінням Божа іскра горить…» Учителя і Учня.
Я – Учитель і я цим пишаюсь. І хоч працювати приходиться в нелегких умовах на-шої «ринкової» економіки, яка мало що робить для створення матеріальних умов для педагогів школи, мене не залишає бажання вдосконалюватись, підвищувати свою педагогічну майстерність, в ім’я високої мети - навчання і виховання Людини.
Ні на мить не залишає думка : ти – взірець, взірець у поведінці, способі життя, від-ношенні до звичайних явищ. Ти знаходиш у кожному вихованці щось хороше, прое-ктуєш і розвиваєш його, дотягуєш його до ідеалу. Віриш у цей ідеал і вони вірять то-бі. Бо ти – Учитель.
Найголовніше не зійти з обраної дороги якою ти пробираєшся зі своїми учнями крізь темряву. І він обов’язково настане – сонячний, радісний, яскравий Світанок…
Бо ім’я твоє – Учитель, а праця твоя вічна….
Вічна праця вчителя
Якби не було вчителя,
То не було, напевне,
Ні поета, ні мислителя,
Ні Шекспіра, ні Коперника.
І понині, напевне,
Якби не було вчителя,
Невідкритими б залишилися
Береги Америки
Сьогодні на порозі ХХІ століття. І в цей час вже інакше сприймається школа, вчи-тель. Чому ж ніхто не звертає увагу на клопітку роботу вчителя, не цінує її? Як пове-рнути престиж вчительської праці?
Я – Учитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір ча-су – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, – і так уже п’ятий рік... Це час, наповнений щоденною кропіткою працею, бо ти торкаєшся найціннішого – людських душ. Вчитель допомагає навчатися тому, хто прийшов до храму Науки. Своєю компетентністю і обізнаністю ти запалюєш вогники інтересу і бажання пізна-ти щось нове.
Школа – найдивніша країна, де кожен день не схожий не попередній, де кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, сваритися і ви-трачати час на порожнє, де кожен учень – це будівельник майбутнього, а значить всі жителі цієї країни відповідають за майбутнє. Де весь час треба квапитися, де весь час треба квапитися стати цікавим для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати тим, хто оточує тебе, свою енергію, знання, уміння, квапитися діз-наватися про нове, квапитися не запізнитися. Тому в цій країні уживаються лише найстійкіші, найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найдобрі-ші, найцікавіші і найдивніші люди. І називають їх вчителями.
Але, щоб запалити, потрібно горіти самому: запалюючись, захоплювати, запалюва-ти і водночас самому сяяти. Існує проста істина: щоб бути справжнім учителем, по-трібно любити те, чого навчаєш, і тих, кого навчаєш. Їх треба знати. Вздовж і впопе-рек. Поважати і довіряти. Берегти «собори дитячих душ».
Вчитель допомагає своїм вихованцям, направляє на шлях, підтримує у хвилини тривоги і розпачу, випускає у великий світ.
Кожен вчитель шукає сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати у них до-вір’я і викликати інтерес до самого простого процесу оволодіння знаннями і вихо-вання у собі найкращих людських рис.
Ось вже шостий рік я працюю в школі з дітьми. Це були роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, упевне-но ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібне багато що зро-бити. Потрібне багато що знати в педагогіці, треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники, керівництво, здатне впливати на сві-домість учнів. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся весь час і розумію, що вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива. Але професія вчителя вічна, її ніхто не зможе замінити. Адже саме вчитель сіє те перше зернятко знань в дитини, яка в майбутньому стане Людиною. Він буде завжди пам’ятати того, хто посіяв зер-нятка знань в його людській душі і свідомості.
5
Вслід за Лесею Українкою хочеться побажати: «Хай же привітним і теплим про-мінням Божа іскра горить…» Учителя і Учня.
Я – Учитель і я цим пишаюсь. І хоч працювати приходиться в нелегких умовах на-шої «ринкової» економіки, яка мало що робить для створення матеріальних умов для педагогів школи, мене не залишає бажання вдосконалюватись, підвищувати свою педагогічну майстерність, в ім’я високої мети - навчання і виховання Людини.
Ні на мить не залишає думка : ти – взірець, взірець у поведінці, способі життя, від-ношенні до звичайних явищ. Ти знаходиш у кожному вихованці щось хороше, прое-ктуєш і розвиваєш його, дотягуєш його до ідеалу. Віриш у цей ідеал і вони вірять то-бі. Бо ти – Учитель.
Найголовніше не зійти з обраної дороги якою ти пробираєшся зі своїми учнями крізь темряву. І він обов’язково настане – сонячний, радісний, яскравий Світанок…
Бо ім’я твоє – Учитель, а праця твоя вічна….
Цель портфолио
- наполнение достижений;
- прослеживание педагогического роста;
- показать результаты педагогической деятельности;
- систематизация учебного материала и разработок;
- поделится опытом и собственными достижениями с коллегами;
- предложить способы организации и эффективные методы, прийомы, технологии учебных дисциплин;
- сопутствовать расширению методического диапазона учебного заведения;
- подготовится к аттестации;
- повысить уровень профессионализма.
- прослеживание педагогического роста;
- показать результаты педагогической деятельности;
- систематизация учебного материала и разработок;
- поделится опытом и собственными достижениями с коллегами;
- предложить способы организации и эффективные методы, прийомы, технологии учебных дисциплин;
- сопутствовать расширению методического диапазона учебного заведения;
- подготовится к аттестации;
- повысить уровень профессионализма.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)